Сталим розвитком називають такий ріст економічних та соціальних показників, який не приводить до виснаження ресурсів, а, навпаки, сприяє їх якісному та кількісному відновленню. З цієї точки зору відпочинок на селі є одним з найбільш перспективних напрямків відродження та розвитку українського села, оскільки не лише не виснажує наявні ресурси, але й робить місцевих жителів економічно зацікавленими у їх збереженні та примноженні.

Адже розвиток туристичного бізнесу приносить дохід не лише власникам осель, а й багатьом іншим жителям даної місцевості. Створюються нові робочі місця в сфері обслуговування туристів, зростає попит на продукти харчування, сувенірну продукцію та вироби місцевих майстрів, активізується будівництво та транспортні послуги. Отже, всі зацікавлені у зростанні привабливості своєї місцевості для туристів. Але відповідні механізми та методи хазяйнування не завжди є очевидними, тож тут є сенс спиратись на рекомендації спеціалістів.

Відтепер серед членів Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні запроваджується добровільна система екологічного маркування агросадиб “Зелена садиба”. Розроблена на основі кращих міжнародних зразків спеціалістами громадського науково-природоохоронного центру “Незалежна служба екологічної безпеки” - членом Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні (далі – Спілка), та за підтримки Швейцарського Фонду Співробітництва.

Знак “Зелена садиба” надаватиметься Спілкою та буде використовуватись як маркетинговий інструмент.

Для власника такого знаку привабливість його садиби забезпечується двома основними факторами: підвищеним попитом з боку туристів та першочерговим просуванням його послуг на ринок Спілкою. Перший з цих факторів, тобто підвищення попиту, на сьогоднішній день спрацьовує головним чином стосовно зарубіжних споживачів, які є бажаними гостями в українських оселях.

Але на відміну від європейських туристів (більшість з яких, згідно з соціальним опитуванням, надає перевагу відпочинку в екологічно маркованих оселях), авторитет знаку “Зелена садиба” у вітчизняного споживача ще належить заробити. І тут знадобляться спільні зусилля не тільки держави та громадськості, а й самих власників садиб. Що ж до просування на ринок, то ефективність цього процесу значною мірою залежить від узгодженості екологічного маркування з високим рівнем агротуристичного сервісу.

Лише якісні послуги можуть бути предметом маркетингових зусиль. Це обумовлює необхідність сертифікації і стандартизації агросадиб зя якістю розміщення, яка буде запроваджена Спілкою найближчим часом.

Як екологічна, так і сервісна сертифікація є необхідними умовами для широкого виходу українського сільського туризму на зовнішній ринок. Зараз ми зробили перший серйозний крок у цьому напрямку. Для успішного просування далі український знак “Зелена садиба” має бути визнаний авторитетними міжнародними організаціями як такий, що відповідає міжнародним стандартам. Усі необхідні передумови для цього створені, залишилося на практиці довести життєздатність та ефективність запропонованої схеми екологічного маркування.

Слід зазначити, що подібні схеми у європейських країнах мають чимало спільних рис, що обумовлено єдиним підходом до екологічного маркування як фактору підтримки та сприяння сталому розвитку. Це підтверджується схожістю основних розділів вимог екологічної сертифікації. До них, як правило, належать: зменшення шкідливого впливу агротуристичного об’єкту на навколишнє середовище, економія ресурсів, підтримка народних традицій та ремесел, підтримка місцевої економіки, розвиток екологічно-сприятливих видів розваг та відпочинку. За такими ж принципами побудована і схема сертифікації знаком “Зелена садиба”.

У перспективі назріває необхідність об’єднання різних європейських систем екомаркування в одну міжнародну, про що говорилося, зокрема, на Міжнародній конференції з питань сільського туризму в Ризі у червні 2004 року. Таке об’єднання значно полегшить споживачам та турагенціям проблему орієнтування у великій кількості різних знаків, а також суттєво підвищить авторитет єдиного знаку на міжнародному рівні.

Очевидно, що повага до знаку (а, відповідно, і ринковий попит на нього) прямо залежать від стабільності та авторитетності організації, що його запровадила. Логічно, таким чином, що в Україні добровільну систему екологічного маркування вперше запровадила серед своїх членів найбільш авторитетна організація в сфері сільського туризму – Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні.

Процедура екологічної сертифікації та виконання вимог екологічного стандарту потребують від власника садиби деяких витрат, що приведе до зростання собівартості агротуристичних послуг. Але ж не можна все міряти тільки грошовими одиницями і тільки сьогоднішнім днем. На нашій землі ще жити нам і нашим нащадкам, тож зусилля, витрачені на збереження довкілля та сталий розвиток, не можна вважати зайвими.

Втім, розуміючи економічні складності на початковому етапі запровадження екологічного маркування, Спілка спрямовує свої зусилля на пошук альтернативних джерел фінансування процедури сертифікації. На сьогодні процедуру сертифікації пройшли 27 садиб з 7 областей України, 19 з них отримали знак “Зелена садиба” 1-го рівня і 3 садиби – 2-го рівня.

У подальшому маємо підготувати регіональних інспекторів. Програма такої підготовки розробляється Спілкою. Очевидно, що найбільш ефективною така підготовка буде при наявності відповідного фінансування. Втім, державна підтримка – лише одна з складових успіху екологічного маркування і сталого розвитку українського села.

Головною ж його запорукою є ініціатива з боку власників агротуристичних садиб, які є основними суб’єктами процесу і для яких сільський туризм може стати шляхом до європейського ринку та рівня життя.

Володимир Триліс, голова Комісії з екологічної сертифікації послуг сільського зеленого туризму

Корисно знати:

Маруся Богуславка — легендарна українська героїня 16-го або 17-го сторіччя. Подібно до Роксолани Лісовської, Марусю захопили турки і додали до гарему турецького хана. На даний час легенду Марусі Богуславки оспівано і переказано в 5 творах різних митців: романі, історичному романі, балеті, історичній драмі, п'єсі.