Внаслідок роботи членів соціал-демократичної партії, в Богуславі в 1903 році знов припинили роботу підмайстри сапожного, швейного і ткацького підприємства, вимагаючи скорочення робочого дня і підвищення заробітної плати.

Керівництво страйку спочатку очолювали есери. Навіть була випущена листівка-відозва "К Богуславским ткачам", яку розповсюджували серед робітників А. Подгаєцький - син прикажчика Лурьє Г.

Після червневого страйку в 1903 році в Київській губернії було 10 великих організованих виступів робітників проти підприємців, в тому числі і в Богуславі 2 виступи. Про це писав Київський губернатор Полтавському губернатору.

Щоб не допустити зростання виступів, відволікти маси від них, власті приміняли свого "старого конька", намагалися загострити національну ворожнечу серед населення, організувати єврейські погроми.

Та ці засоби викривали більшовики. Одеський комітет РСДРП в листівці "Новий міністр" приводив факти погромів в Богуславі, писав:

“Озверевшие царские верноподданные, поощряемые переодетыми полицейскими, нападают на ни в чем неповинную еврейскую бедноту, чиня над ней всяческие насилия”

Під впливом подій в Києві та інших містах в Богуславі теж було два виступи робітників.
В 1904-1905 рр. Богуславська соціал-демократична організація нарахувала в своєму складі вже біля 60 чол. Влітку 1905 року нею був організований новий страйк робітників міста. Вона випускала листівки зі зверненням до трудящих: «Геть самодержавство, геть царя, вся влада Радам», які розповсюджувалися не лише в місті, а і серед селян поміщика Браніцького, землі якого були навкруги Богуслава. В селах Дибенці, Мисайлівка та інших спалахнули виступи за землю.

В 1906 році Київське жандармське губернаторське управління доносило в Петербург, що зібрані матеріали, які свідчили, що «с мая 1906 года действовали революционные организации в местечке Богуславе».

З Богуслава вийшло кілька революціонерів, що керували боротьбою в інших містах. Серед них більшовик Г.Ф. Ткаченко-Петренко, що народився і працював в Богуславі.

За активну участь в озброєному повстанні в Донбасі, в грудні 1905 року він був страчений насмерть у Катеринославі 3 вересня 1909 року. В передсмертному листі рідним і друзям він писав:

“Я пишу зараз біля ешафота і через хвилину підвісять за дорогу для нас справу. Я іду на ешафот гордо, бадьоро і сміливо дивлюся прямо в вічі своїй смерті... Я соціал-демократ і нітрохи не відступив від своїх переконань ”

Жителі Богуслава в пам'ять про більшовика Григорія Федоровича Ткаченка-Петренка назвали його ім'ям вулицю і поставили меморіальну дошку на будинку, де він жив. Бронзовий обеліск революціонеру поставили трудящі в місті Горлівка, його ім'ям названа одна з центральних вулиць міста Єнакіева в Донбасі.

Соціал-демократична організація вела роботу і під час столипінської реакції. В квітні 1908 року в місті був страйк ткачів, в якому прийняли участь 60 чоловік. Розгорнулась пропаганда в місті в період, коли в країні наступило революційне піднесення. В грудні 1911 року в зв'язку з виборами в IV Думу в місті розповсюджувалася брошура, яку видала "Рабочая газета". Газета писала, що брошура швидко розповсюджувалася і "пользуется большим успехом".

В 1912 році в Богуславі комітет РСДРП розповсюдив листівки Київської організації РСДРП «...с красными оттисками печати этой организации и датой «февраль 1912 г.» - як писали про це жандарми.

Лише в цей час було розповсюджено біля 100 екземплярів прокламацій. В них говорилось про наступні вибори в IV Державну Думу, а в інших про страйки в Західній Європі, листівки закінчувалися призивом: "Да здравствует вторая русская революция!», «Долой царскую монархию».

З успіхом розповсюджували листівки і прокламації, організовувались збори з їх обговоренням серед робітників, що будували залізницю Миронівка-Богуслав, яка закінчена в 1913 році.

Перемога лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року в Росії викликала небувале революційне піднесення серед трудящих. В країні організовувались Ради робітничих, солдатських і селян-ських депутатів, які очолювали боротьбу народу під керівництвом більшовицької партії за владу, за повне визволення від ярма експлуататорів.

В березні Рада робітничих депутатів була організована і в Богуславі, яка і взялась за організацію трудящих в боротьбі за владу. Рада випустила листівку із зверненням до трудящих повіту в дні, коли В.І. Ленін і наша партія готували народи Росії до вирішальної битви - Жовтневої соціалістичної революції.

Члени Ради - більшовики викривали буржуазних націоналістів, есерів, роз'яснювали Ленінську лінію в боротьбі, вели роботу по укріпленню Ради робітниками.

Звістка про перемогу Жовтневої революції в Богуслав прийшла в кінці листопаду 1917 року. Трудящі підхопили гасла більшовиків і приступили до їх виконання. Було організовано військово-революційний комітет і об'єднану профспілку робітників і службовців місцевих підприємств.

Революційним шляхом знизу було проведено скорочення робочого дня до 8 годин, замість 10-12. Перед підприємцями поставлено питання про збільшення заробітної плати, зменшення безробіття. Утворився загін народної міліції. Але не довго так було. Озвіріла контрреволюція, зібравши свої сили, при допомозі військ Центральної Ради, захопила владу. Із солдатів, що прийшли з фронту, організовуються загони, що діють в повіті.

Корисно знати:

Маруся Богуславка — легендарна українська героїня 16-го або 17-го сторіччя. Подібно до Роксолани Лісовської, Марусю захопили турки і додали до гарему турецького хана. На даний час легенду Марусі Богуславки оспівано і переказано в 5 творах різних митців: романі, історичному романі, балеті, історичній драмі, п'єсі.