Буржуазно-національний уряд, не маючи опори в масах, вирішив удержати владу штиками іноземців. В березні 1918 року в Богуслав прийшли німецькі загарбники.

Майже протягом всього року вони вивозили з повіту в Німеччину хліб, продукти, зброєю заставляючи працювати населення. І в цей важкий час в місті, знаходячись в глибокому підпіллі, вела роботу більшовицька організація.

В Богуславі знаходилася частина більшовиків, що переїхала сюди з Таращі, після захоплення її окупантами, серед них і Голова Таращанської Ради робітничих і селянських депутатів І.К. Михайло. Під іменем "Михайла" він проживав у сім'ї сектантів-мальованців.

26 травня 1918 року в Києві зібралася Всеукраїнська більшовицька конференція, що мала велике значення для консолідації сил партії на Україні і обрала Тимчасовий центральний комітет партії. Серед делегатів 12 організацій, що брали участь в роботі конференції, були і представники Богуславської організації.

Розгорталася народна боротьба проти окупантів. 16-го червня 1918 року повстанці захопили Богуслав, утворили ревком. В середині березня 1919 року загони другої радянської дивізії та Черкаський загін партизан звільнив Богуслав від гайдамаків.

В місті утворився ревком, утворили роботу органи Радянської влади, організовано загони самозахисту. Але в кінці серпня 1919 року місто зайняли денікінці. Що кілька місяців грабували населення, рострілювали прихильників радянської влади, вчиняли звірські єврейські погроми і самосуди.

На початку січня 1920 року після звільнення від денікінців в Богуславі знов був організований ревком в складі 3-х чоловік комуністів (Рязанцев - голова, Гуренко та Беркін - члени), було приступлено до організації відділів.

Комуністи пожвавили профспілковий рух, організували групи самооборони. На чолі відділів були поставлені: фінвідділ - Голик, харчвідділ - Беркін, соцзабезпечення - Мартиненко, культвідділ - Рязанцев, і оргвідділ - Гуренко. Органу Радянської влади допомагали з Києва.

В лютому 1920 року проїздом з Проскурова в Богуславі був Петровський Г.І.

Після вигнання білополяків (червень 1920 р.) Радянська влада в місті повністю розгорнула роботу по відновленню народного господарства. Організовувалися комнезами в районі, які повели боротьбу за відновлення сільського господарства. В кінці червня вони вже діяли в п'яти волостях.

Про Богуслав і його район писалося:

“Цей район переважно робітничий, відношення до Радянської влади дуже прихильне. Ненормальним тільки є... розповсюдження провокаційних чуток.”

19 червня 1921 року в місті відбулися перші загальні збори робітників, на яких було присутніх більше 100 чоловік. Обрана на цих зборах Комісія провела облік всіх місцевих підприємств і установ. Було встановлено 8-годинний робочий день.

Вибрано було бюро безробітних, яке брало на облік всіх безробітних, видавало їм по твердим цінам продукти харчування. Для організації в місті були зайняті найкращі будинки. Конфліктна комісія розбирала взаємовідносини робітників і підприємців.

Після квітневого Пленуму ГСПС (1921 р.), в Богуславі була скликана і проведена перша профспілкова конференція, яка підвела підсумки роботи профспілкового руху і поклала початок активної участі організованих робітників і службовців в господарчому будівництві.

Профспілки як школа коммунізму, в цей час стали різко зростати. Якщо на 1 червня 1921 р. В місті було 769 чоловік – членів профспілок, то на 1 березня 1922 року членів спілки вже було 5678 чоловік.

В 1921 році в серпні була проведена в Богуславі повітова партійна нарада, на якій обговорювалися питання:
1. Підготовка кадрів на місцях по проведенню продналогової компанії (виступив уповноважений Київського губревкому тов. Каневський Я.);
2. Підготовка до чистки рядів партії;
3. Допомога голодуючим Поволжя;

Поширювалася масово-політична робота серед селян. Розгорнув роботу селянський будинок, урочисто відкритий в Богуславі 10 липня 1921 року.

В квітні 1921 року була націоналізована Богуславська суконна фабрика, власником якої був комерсант Покрас. Вона існувала з кінця XIX ст. і раніше належала Юзефову. На фабриці виготовлялось грубе сукно низької якості, кількість робітників досягала 70 чол., які працювали по 12-14 годин на добу. Добовий випуск складав 175-180 аршин.

Під час російсько-японської війни 1905-1906 рр. володар фабрики Юзефов одержав замовлення від військового відомства на виготовлення шинельного сукна, але якість сукна була низька і військове відомство бракувало його, що і привело до розорення фабрики. Юзефов змушений був запросити в компаньйони комерсанта Покраса. Та в 1916 році Покрас витіснив Юзефова і став хазяїном підприємства.

Після націоналізації робітники фабрики на чолі з комуністами домоглися покращення її роботи. Утворився фабричний профспілковий комітет. Велику допомогу трудящим і їх організаціям надавали губернські і центральні органи партії і уряду.

В лютому 1922 року в Богуслав приїздив М.І. Калінін і Г.І. Петровський. Калінін виступив на об'єднаних зборах громадянських організацій міста з участю представників волостей і комнезамів, призивав допомогти голодуючим Поволжя.

“У дебатах - зазначив М.І. Калінін, - взяло участь багато народу і палко всі обіцяли посилити роботу по збиранню допомоги голодуючим Поволжя”

Богуславці виконали взяті зобов'язання. Робітники відчислили четверту частину своєї зарплати голодуючим. З новою силою закипіла вся партійно-радянська робота в місті і навколишніх селах. А весною 1922 року організувався комсомольський осередок. Першими комсомольцями цієї організації були Ф.Г. Реп'ях, Б.Ерміх, Я. Браславський, С. Каган, Ф. Даніленко.

Комуністи, виконуючи рішення партії, повели активну боротьбу за піднесення сільського господарства, звички міста і села, організації сільськогосподарської кооперації, що мало велике значення не лише з метою господарської взаємодопомоги, а і в боротьбі з куркульськими елементами.

При допомозі комуністів та робітників Богуслава була організована в березні 1922 року артіль "Надія" в с. Іванівці, а потім і в інших селах.

В серпні 1922 року в Богуславському повіті вже було 36 колективних господарств, в які в першу чергу вливалися комуністи, члени комнезамів, червоноармійці. Робітники Богуслава допомагали цим господарствам інвентарем, ремонтували його.

А в жовтні 1922 році утворилася артіль “Праця” в самому Богуславі, артіль “Робітник” - на його околицях. Одночасно велику увагу повітовий комітет партії і Рада депутатів приділила організації нормальної роботи шкіл, забезпеченню їх вчителями. Розширили набір до 3-х річних педагогічних курсів ім. Шевченка що були створені ще в 1920 році. Розширюється дільнична лікарня з відділеннями. В 1923 році в місті нараховувалося вже 12 158 жителів.

Розгорталося кооперування кустарів. В березні 1926 року за ініціативою ткачів у Богуславі було створено першу промислову артіль "Челнок". Утворилися ткацькі артілі "Самолет", "Червоний ткач", "Текстильщики", швейна артіль "Готодяг" і взуттєва "Взут-шкірпром".

В цьому ж році організували мебльову артіль "Більшовик", харчову "Харчотруд", по добуванню каменю "Гірник". Ці артілі були спочатку карликовими, об'єднували в собі по 8-10 робітників. В 1929 році всі ткацькі артілі були об'єднані в одну промартіль "Жак-кардпрядсукно".

Згодом в ній працювало біля 200 чоловік. Промартіль випускала бавовняні хустки, одіяла, сукно грубошерсте. Артіль "Гірник" скоро розростається у велике підприємство і в 1935 р. виконує важливе урядове завдання по виробництву гранітних плит для облицювання набережної Москви-ріки в столиці країни.

Серед робітників розгортається змагання за успішне виконання цього завдання. В ньому ведуть перед П. Плакіда, Д Кириченко, В. Шевчук, К. Яремчук, Іван і Карпо Дяченки, Д. Силенко та інші.

В ці роки і розширяється суконна фабрика. В 1927 р. число її робітників досягає вже 200 чоловік. Значно поліпшується і розширюється асортимент випущеної продукції.

Суконна державна фабрика, якій присвоюють ім'я імені Першого травня, стає великим і передовим підприємством у Богуславі. Широко розгортається тут стахановський рух. В січні 1936 року було 44 стахановці, а в жовтні було вже біля 200 чоловік. Серед них: Педченко Явдоха, Степаненко Саша, Гурфінкель Крамар, Ведмеденко Філімон, Ткаченко Марія, Зубаченко Володимир, Лавриненко Іван і багато інших.

В 1941 році фабрика була повністю механізована, устаткована найновішою технікою. Основною продукцією були шерстяні ковдри, добовий випуск яких дорівнював 1500 штук.

З року в рік розширювалась і промартіль "Жаккардпрядсукно". У 1938 році артіль почала завозити нове устаткування для аппаратно-прядильного цеху. Сельфактори та інші машини одержували з Орехово-Зуєво, Ярославля та інших міст Росії.

В 1940 році артіль вже випустила товарів на загальну суму в 2 мільйони крб. А всі промислові підприємства міста випустили продукції в цінах 1941 року на суму 27 750 000 крб.

Корисно знати:

Маруся Богуславка — легендарна українська героїня 16-го або 17-го сторіччя. Подібно до Роксолани Лісовської, Марусю захопили турки і додали до гарему турецького хана. На даний час легенду Марусі Богуславки оспівано і переказано в 5 творах різних митців: романі, історичному романі, балеті, історичній драмі, п'єсі.