В 1873 році у всьому повіті було лише 3 однокласних сільських училища (Богуслав, Медвин, Мисайлівка), в яких навчалося біля 200 дітей, в т.ч. 20 дівчат.

Освіта трималась в цупких руках духовенства. В Богуславському Миколаївському монастирі в 1818 році було відкрито духовне повітове училище, яке мало 5 вчителів та до 80 учнів. В ньому з 1847 року вчився І.С. Нечуй-Левицький. "Наука в училищі - свідчив потім письменник - була суха, мертва та абстрактна. За розмову на українській мові учням вішали на шию спеціальну табличку з написом "за мужичі слова", "за сквернословіє".

Після закінчення Київської семінарії Нечуй-Левицький був вчителем географії та арифметики в школі в Богуславі і навіть в духовному училищі; тут же почав писати повість "Дві московки" про тяжке життя бідноти.

Багато разів бував в Богуславі Тарас Шевченко. Сюди він приїжджав разом з батьком на "торги". Коли став наймитом у попа Григорія у Кирилівці, то возив до Богуслава поповича, який навчався там в учи-лищі. В 1845 році знову побував Т.Г. Шевченко в цьому історичному місті. Збереглася хата, в якій жив Кобзар. Про часи перебування в Богуславі Шевченко згадує в повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали".

В Богуславі народився і провів своє дитинство І.М. Сошенко. Сучасник його М.Чалий, писав:

“Переконання Івана Сошенка не гармонувало з пануючим ладом...Звідси нескінченна внутрішня боротьба, нестатки, яких він зазнав, і повсякчасні злидні. ”

Не даючи собі спочинку ні в свята, ні в канікули, Іван Максимович, нарешті, наважився пожертвувати останніми своїми вакаціями, щоб побувати в рідному місті Богуславі. Помер Сошенко 19 липня 1876 року, не доїхавши до рідного міста.

В повісті "Художник" Шевченко розповідає про дружбу з Сошенком. Зберігся і будинок, де він жив. Центральна вулиця міста носить ім'я Т.Г Шевченка.

Реформа 1861 року мало що дала народу. Він вів боротьбу за дійсну "волю і землю". В цьому напрямку вели боротьбу й революційні демократи, що прагнули встановити тісний зв’язок з селянами і солдатами. Підполковник Андрій Панасович Красовський, переодягтись у селянський одяг, весною 1862 року вів революційну агітацію серед селян. Розповсюджував “Колокол” Герцена серед інтелігенції.

У червні того ж року він склав і розповсюджував прокламації серед солдат, яких з Києва направляли до Богуслава для придушення повстання селян. У прокламації до солдатів він закликав відмовитися стати катами народу, не стріляти в селян за те, що вони хотіли землі і волі. Ці виступи мали зв’язок із підготовкою в проведенням повстання проти царизму, організоване польськими дрібнобуржуазними революціонерами.

В Богуславі підготовкою до збройного виступу керувала група на чолі з С. Тарасевичем і С. Осолінським. При обшуку на їх квартирі знайдено було виписки із твору Герцена “Права русского народа” та ін.

Група держала зв'язки з т.з. "Київським комітетом", який видав і розповсюджував "грамоту сільському народові". Богуслав став одним із центрів підготовки повстання, яке почалося на Київщині в квітні 1863 року 25 квітня в Богуславі, як говориться в жандармських документах, "был большой сьезд поляков с разных уездов с активним участием экономических служителей Богуславского имения».

Проходив він в Дибинецькій економії недалеко від міста. Лише на складах в місті було підготовлено біля двох тисяч списів і до 600 кінжалів. В загонах, що готувалися до виступу були і українські селяни, але повстанню в Богуславі жандарми не дали розростися; воно було придушено резервним батальйоном царських військ на самому початку. В бою загинули керівники повстанців Ст. Тарасевич, С. Осолінський та інші.

В районі Богуслава діяла народницька організація, "Київська комуна", якою керував Добогорій Мокрієвич. Вона теж розповсюджувала листівки, в яких містився заклик до боротьби проти поміщиків та капіталістів. Така листівка навіть була наліплена в березні 1881 року на дверях Богуславського волосного управління.

В 1885-87 рр. в Богуславі жила видатна письменниця-демократка Марко Вовчок. Тут вона задумала написати твір "Чужина", вела фольклорні записи. Зберігся будинок в селі Хохітва, тепер передмістя Богуслава, де проживала письменниця. Не раз бував в місті Панас Мирний.

Після реформи 1861 року на Україні швидко почала розвиватися промислов1Сть. Виникали майстерні, які спочатку ґрунтувалися на простій капіталістичній кооперації. Мінялося і обличчя Богуслава. Зростав ринок і попит на продукцію. Лише пивоварний завод, де працювали 12 робітників, в 1869 році за півроку виробив 6250 відер пива на суму 6835 крб.

Зростало населення. В відомостях Київської губернської статистичної контори на 1 січня 1900 року вказується, що в Богуславі було землі 568,5 дес, з яких 266 дес. належало церкві і 302 дес. селянам. В місті було 1234 двори і 16271 жителів: чоловіків -7658, жінок - 8613.

Працювало 6 водяних млинів, які у удільного відомства орендував канівський 2-й гільдії купець Файнзільберг; вино-куренний завод, 13 робітників; пивоваренний завод (належав Немировським) 5 робітників; невелика цегельня, 5 невеликих і одна велика суконні фабрики. Працювало 11 кузниць.

В даних цієї контори подається перелік релігійних та культурних і торгівельних закладів: 4 православні церкви, костел, 7 синагог, лише 2 однокласних школи, 2 церковно-приходські школи, духовне училище, лікарня, в якій було 4 лікарі і 3 фельдшери, аптека. Зато було З винних лавки, 2 винних погреби і багато шинків.

В кінці XIX ст. у Богуславі стали виникати нові підприємства: суконна фабрика, ткацькі, швейні, мукомельні підприємства, якими керували Абрам Подгаєцький - син прикажчика і Стрижевський - син місцевого торгівця борошном. Посилювалася експлуатація хазяїв і опір їм з боку робітників.

В 1902 році пройшли страйки робітників в Богуславі. В забастовці взяло участь понад 50 чол. робітників. Припинили роботу спочатку робітники і підмайстри чоботарного і швейного ремесла, а потім ткацького, вимагаючи від господарів скорочення робочого часу і збільшення заробітної плати.

Корисно знати:

Маруся Богуславка — легендарна українська героїня 16-го або 17-го сторіччя. Подібно до Роксолани Лісовської, Марусю захопили турки і додали до гарему турецького хана. На даний час легенду Марусі Богуславки оспівано і переказано в 5 творах різних митців: романі, історичному романі, балеті, історичній драмі, п'єсі.