В літописах Богуслав, як місто, згадується також під 1159 і 1195 роками в зв'язку з княжною міжусобицею. Місто Богуслав в цей час Київський князь Рюрік передав Волинському князю Роману Мстиславовичу.

Після смерті князя Ярослава Мудрого землі руської держави були поділені між його синами. Саме в цей час на півдні Русі виникла велика небезпека з боку половців, які появилися біля її кордонів. Використовуючи феодальні міжусобиці половці посилили напади на руські землі. З 1061 по 1210 рр. вони вчинили 46 нападів, з них 12 на Пороське князівство, в яке входило і місто Богуслав, яке значний час було центром князівства.

В 1237 році місто було розграблено і зруйновано татарами хана Батия. Як згадує сучасник навали Батия Серапіон про розорення Русі він описує так:

“Кровь и отец и братня нашея, аки вода многа, землю напои множайше же братня и чада наша в плен ведены быша; села наша лядиною поростоша... богатство наше онемь в корысть бысть; труд наш поганий наследоваша; землю нашу инопленникомв достояние бысть”

Монголо-татарське іго дуже затримало економічний і культурний розвиток руських земель. Ослабило їх політично феодальна роздробленість. Після цього місто надовго залишалося пусткою.

В 1320 році територія, де знаходилося місто, разом з Київськими землями попадає під владу литовського князя Гедиміна і з цього часу майже на протязі чотирьох століть було під владою Литви і Польщі.

Намагаючись зміцнити тут свою владу, а також припинити посилення руських земель, Литовський князь Ягайло вступає в агресивний союз із Золотою Ордою проти Москви. Але згодом міста Корсунь, Богуслав і інші терплять напади татар і польський уряд укріплює їх, а населення мусив звільняти від податків, щоб укріпити свої кордони.

В 1616 році в місті нараховувалося 200 кріпацьких та 400 козацьких дворів, але від частих нападів татар і турок воно дуже постраждало, а населення набагато зменшилося.

В 1620 році польський король Сигізмунд ІІІ надає Богуславу Магдебурське право. В місті існувало самоуправління, був свій герб, що являв собою блакитну стрічку між берегами на зеленому полі, три скелі з жовто-золотистими хрестами.

По ілюстрації 1622р. В Богуславі було 115 дворів, 4 млини. Місто стає центром Богуславського староства, яке мало 37 поселень. Замок старости був обнесений земляним валом та дубовими палями. Його гарнізон складався з великого загону польського війська, що мав 10 гаківниць, 4 мушкети.

В місті проживали більшість козаки, серед яких 100 кінних та 100 міщан. Податний люд платив “чиншами, пенями, пошлінами, весовими і іншими всякими”. Місто належало коронному Хорунжему Снопковському, який віддав його на откуп за 9500 флоринтів Білоцерківському орендатору Капелю. Воно швидко зростало як військовий торгівельний центр.

В 1640 році в Богуславі вже нараховувалось за переписом 699 дворів.
Терпіло населення, особливо те, що жило на околицях міста від татар, які зненацька нападали і забирали людей, особливо жінок і дітей на ясир.

Про життя в полоні яскраво розповідається в народній думі «Про Марусю Богуславку», що попала до турецької неволі і влаштувала втечу козаків з цієї неволі. Багато своїх земляків врятувала вона від наруги і знову поставила їх в ряди захисників Батьківщини. Не забув народ подвигів Маруся Богуславки, із уст в уста передавав про її героїзм поколінням.

Магдебурське право, що його одержав Богуслав, як і в інших містах України, мало обмежений характер. Війти не обирались, а призначались магнатами, або королем. Вони завжди втручалися в міське життя, грабували населення. Привілегії давалися лише міщанам-католикам. Посилювалось соціальне гноблення і національно-релігійний гніт. Український народ такого "права" терпіти не міг. Починається жорстока боротьба проти поневолення польських магнатів, яка вилилася в ряд повстань.

З 1591 до 1638 року точилися селянсько-козацькі повстання під керівництвом К.Косинського, С.Наливайка, П.Павлюка, К. Скидана, Д. Гуні, Я. Острянина , які охопили і Київщину. Повстанці громили маєтки магнатів, нападаючи на такі значні в той час міста - фортеці, як Богуслав, Біла Церква та інші. Після придушення селянсько-козацьких повстань в 30-х роках XVII ст. шляхетська Польща ще більше посилила гноблення українського народу.

Корисно знати:

Маруся Богуславка — легендарна українська героїня 16-го або 17-го сторіччя. Подібно до Роксолани Лісовської, Марусю захопили турки і додали до гарему турецького хана. На даний час легенду Марусі Богуславки оспівано і переказано в 5 творах різних митців: романі, історичному романі, балеті, історичній драмі, п'єсі.